Гітін Фунакосі Карате-до: мій спосіб життя!

Майстер який був засновником   карате—до, створивши власний стиль Сетокан. Funakoshi Gichin (1868-1957 ) Фунакосі Гітін.
Народився майстер на світ в городі Сюрі, на острові Окінава 1868 року 24 квітня, його родина була бідною, батько був чиновником, збирачем податків. Хлопчина був хворобливою і слабкою дитиною, Гітіном піклувався його дід, Гіфуку Фунакосі, дід був вчителем у школі і викладав такі предмети — конфуцианскую літературу, грамоту, каліграфію. Школа познайомила Фунакосі з сином Азато Ясуцуне, відомого майстра традиційного рукопашного бою Окінави, цей напрямок називається Сюрі-те. Фунакосі не маючи вищої освіти, здав іспит на викладача початкової школи, тим самим послідував по дідових стопах, і став шкільним вчителем. В епоху Мейдзі , з введенням загальної військової повинності , уряд Японії стало приділяти пильну увагу фізичному розвитку учнів середніх шкіл.
Дані медичного обстеження середини 1890- х років на Окінаві виявили дивовижну пропорційність , силу і витривалість підлітків , з дитинства займалися карате.

морське командування японсько — китайської війни

До того часу армійське і військово — морське командування , узагальнивши досвід японсько — китайської війни , визнало користь бойових мистецтв для підготовки особового складу збройних сил. У 1906 з ініціативи окінавского майстра Ітосу відбулися перші показові виступи з карате , на яких були присутні десятки офіційних осіб. У цій демонстрації брав участь і 37- річний Фунакосі . Міністр освіти Японії Огава Синтаро погодився ввести окінава-те , як тоді називали карате, в програму викладання середніх шкіл та деяких вищих навчальних закладів острова. З цього моменту карате отримало офіційний статус навчальної дисципліни .

Окінава

У 1916 Фунакосі у складі делегації з Окінави взяв участь у показових виступах у Кіото ( Японія ) . У 1921 на шляху до Європи принц Хірохіто , майбутній імператор Японії , відвідав Окінаву , де для нього була влаштована демонстрація ката , тамесіварі і куміте в замку Сюрі. Принц , людина вельми войовничих устремлінь , був захоплений цією демонстрацією , що в кінцевому підсумку вирішило долю карате. Громадська думка вирішила сформувати карате, Карате отримало офіційне визнання у вищих шарах суспільства. У 1922 Фунакосі приїхав до Токіо для участі в першому національному фестивалі спорту , організованому міністерством освіти , і познайомився з патріархом дзюдо Кано Дзігоро . Звернення до Кано не було випадковим.

Японський імператор Хірохіто, імператор Сєва. Народився 29 квітня 1901, помер 7 січня 1989, голова Японії з 1926 до 1989. На Заході відомий під ім’ям Хірохіто («достаток і чесність»), даним йому при народженні. Він був 124-м імператором Японії. Тронне ім’я Сєва означає «Освічений світ».

Фунакосі йшов на уклін не тільки до батька дзюдо , але і до президента Японської атлетичної Асоціації , президенту Японського товариства Фізичного виховання , представнику Японії в міжнародному олімпійському комітеті , — фактично до людини , від слова якого залежала доля будь-якого нового виду фізичного виховання в Японії. Кано запросив Фунакосі в Кодокан для показових виступів з карате і був зачарований інтелігентним і грамотним майстром з Окінави . Заручившись моральною підтримкою Кано в справі розвитку і пропаганди карате , Фунакосі вирішив не повертатися на Окінаву і залишитися в Токіо. Дружина Фунакосі відмовилася піти за ним , пославшись на вірність традиціям , розпорядчим жити біля могил предків. Фунакосі Гітін У 1922 у Токіо вийшла в світ перша книга Фунакосі Рюкю кемпо карате , в дослівному перекладі: « Кулачні методи китайської ( танской ) руці з островів Рюкю ».

Мейседзоку стиль життя — протягом довгих років розвивалися два головних напрямки — Сюріте і Нахате.

Назва дуже примітна — тут підкреслюється , з одного боку , окинавськоє походження карате , а з іншого боку , його генетичний зв’язок з Китаєм. Зібравши трохи грошей , Фунакосі відкрив перший крихітний зал при храмі Мейседзоку (Мейл Седзоку), який містив за свій рахунок. Його зусилля не пройшли дарма , і у нього з’явилися перші учні . У вересні 1924 Фунакосі відкрив клуб карате в університеті Кейо . У 1925 написав нову , перероблену версію своєї першої книги , вже під іншою назвою — Рентан Госин карате — дзюцу — «Мистецтво карате для загартування тіла і духу і для самозахисту ». Вже в 1926 відкрився другий клуб при Токійському університеті в ІТІКОМ . З 1927 почали діяти групи карате в університетах Васеда , Такусеку , седани , Хітоцубасі . До 1930 в одному лише Токіо було відкрито близько тридцяти залів , що знаходяться під керівництвом безпосередньо Фунакосі . Майстер працював цілодобово , проводив по кілька тренувань на день в різних кінцях міста , писав статті , працював над новою книгою , яка повинна була завершити створення концепції «нового» карате.

Вітер серед сосен

Щоб стимулювати учнів до поетапного просування в карате , в 1926 він , за аналогією з дзюдо , ввів жорстку систему звань — учнівських ( кю ) і майстерень ( данів ) , присуджуючи з першого дана чорний пояс як знак вищої майстерності . 1930- ті роки були дуже напруженими для Фунакосі — від нього пішов один з кращих учнів Оцука Хіронорі , згодом створив стиль Вадо- рю. У 1930 Фунакосі офіційно призначив свого сина Еситака шеф- інструктором престижного університету Васеда , де розташовувалася одна з найбільших шкіл карате. Термін карате — до ( карате , як духовний шлях) з’явився у Фунакосі тільки в 1935 в книзі Карате-до Кехано . Ієрогліф «до» він прийняв під впливом дзюдо , де була розроблена концепція бойового мистецтва як шляху життя. Саме в середині 1930- х років Фунакосі завершив створення теоретичної бази свого бойового мистецтва. У 1935 реалізувалася давня мрія Фунакосі , яку він плекав багато років , — він побудував власний зал в кварталі Мейдзюро в Токіо. Його споруда була закінчена до середини 1936 . Зал отримав назву « Сетокан ».

Саме під псевдонімом « Сето » писав колись Фунакосі свої вірші в наслідування древнім китайським поетам . Ієрогліф « Се » буквально означає «сосна » , ієрогліф «те » — « море». З цього моменту його зал і стиль карате називався «Зал сосни і моря» або «Зал майстра Сето ». Навесні 1945 зал Сетокан був дощенту зруйнований під час американського авіанальоту . Загинуло багато архіви і записи Фунакосі . У цьому ж році помер від туберкульозу його син і перший помічник Еситака . Після війни Фунакосі вирішив повернутися на Окінаву , але острів окупували американці. За наказом командувача окупаційними американськими військами генерала Макартура багато жителів Окінави були переселені до Японії , і разом з ними приїхала дружина Фунакосі . Вже літня подружня пара , нарешті , після 25 -річної розлуки возз’єдналася і поселилася в містечку Оіта на острові Кюсю , але , на жаль , сімейному щастю судилося тривати недовго — восени 1947 дружина Фунакосі померла. У 1949 в країні завершилося післявоєнне відродження карате , а фактично — становлення нового підходу до карате як до фізичного виховання , який орієнтується на спорт . У тому ж році була створена Всеяпонськая асоціація карате ( JKA ) , насправді об’єднувала тільки карате стилю сетокан . Фунакосі був обраний її почесним президентом. Гітін Фунакосі був активний до кінця своїх днів , невпинно їздив на змагання , відвідував різні секції. Маючи вільний час , брав активну участь у культурному житті , особливо любив поетичні зустрічі , був глибоким і тонким цінителем поезії. Помер Фунакосі у Токіо 14 листопада 1957 .

Видео

Джерело: Школа Карате -до